У якому віці людина починає думати яку обрати професію? Хтось знає з дитинства, ким би хотів бути, хтось обирає перед випуском зі школи, а хтось маючи успішну кар'єру, кидає усе і починає пошуки свого шляху…
Особисто я довго не могла визначити ким би мені хотілось бути. Я уявляла себе перукарем, юристом, істориком, але найбільше в дитинстві я хотіла бути археологом. І хоч я ходила до музичної школи, на питання: "чи не хочеш ти стати музикантом?", - я навідріз казала "ні". Часом доходило до істерики, в такі моменти навіть виникало бажання припинити заняття музикою.
Кілька років потому, будучи в дев'ятому класі, якось, повернувшись додому, я сказала батькам, що хочу поступити до Сєвєродонецького коледжу культури та мистецтв імені Сергія Прокоф'єва. Це було вже доросле рішення, по перше, завдяки розумінню того факту, що не хочу займатись нудною офісною роботою. По друге – я часто бувала на концертах та музичних конкурсах, де виступали студенти коледжу, що мали високий рівень виконавської майстерності. І мені також захотілось зануритися в цю творчу атмосферу, відчути себе частинкою неймовірного дружнього колективу.
І ось, цього року я вже завершую навчання в цьому в чудовому навчальному закладі й планую продовжити займатися музикою. Зараз, я зовсім не шкодую щодо вибраного шляху, адже я вже працю з дітьми в музичній школі, і мені це дуже подобається! Вони дарують мені натхнення і позитивний настрій, що дуже важливо в нашому неспокійному житті.
Катерина Приказчикова,
студентка 1 курсу ОКЗ
“Сєвєродонецький коледж
культури і мистецтв
імені Сергія Прокоф’єва”
